Кожен учень Центру Litera знає, що заняття відбуваються на вулиці Пілсудського у самому центрі Вроцлава. Це символічно! Погодьтеся, вивчати польську мову та дізнаватися про культуру, традиції на вулиці, названій на честь засновника сучасної Польщі, мотивує. Сьогодні ми вам розповімо цікаві факти з життя Юзефа Пілсудського, на чию честь названо вулицю не лише у Вроцлаві, а й у Кракові, а у Варшаві — площу.
- Повне ім'я - Юзеф Клеменс Гінятович Косьчеша Пілсудський (1867-1935). Польський військовий, перший голова відродженої Польської держави, засновник польської армії, маршал Польщі.
- Народився Юзеф у бідній родині. Така родина потребувала, що маленький Юзеф не мав пари штанів. Тому хлопчик часто пропускав уроки. Але це стало перешкодою шляху до знань. І Пілсудський успішно закінчив школу, а потім вступив до Харківського університету на медичний факультет.
- Втім, отримати диплом доктора Пілсудського не встиг. Навчаючись у виші, Юзеф зблизився зі студентами, захопленими ідеєю "Народної волі". Він закинув книжки та зайнявся підпільною діяльністю. Це призвело до постійних затримань і арештів ... У результаті його запідозрили в організації замаху на імператора Олександра ІІІ. Нібито він разом із братом намагався передати із Вільно (рідне місто Юзефа, нині Вільнюс) до Петербурга посилку. А в ній були запчастини до бомби, оброблені отрутою. Дісталося більше, звичайно, братові Юзефа, а наш герой отримав лише п'ять років заслання.
- Не будемо про сумне, а розповімо вам про кохання. Наступний факт – романтичний. Коли молодий Юзеф повернувся із заслання, він зустрів дівчину на ім'я Марія Юшкевич. Пілсудський закохався в красуню соціалістку-революціонерку і запропонував їй руку та серце. На цьому й закінчилася б історія, якщо не той факт, що Марія вже встигла побувати заміжня і розлучитися. Що такого, спитайте ви. Але в той час це було неможливо — одружуватися в костелі з розлученою жінкою. Тоді молода пара вирішує вийти з католицтва та стати протестантами. Що не зробиш заради кохання? І 15 липня 1899 року Юзеф і Марія одружилися.
- Якщо мова зайшла про віросповідання, то вам наступний факт. Пілсудський залишався протестантом аж до 1916 року. Повернутись у лоно католицької релігії його спонукало прихід до влади.
- Про мінливість поглядів героя свідчить і такий факт. Юзеф був одним із яскравих діячів Польської соціалістичної партії (ППС). Він брав активну участь у роботі ППС. Публікував свої праці у партійній газеті “Пшедсвіта”, що зробило його відомим серед революціонерів. Настає 1918 рік - рік здобуття незалежності Польщі та зміни політичних поглядів Пілсудського. Він залишає ПКС і переходить на бік націоналістів. А своїм учорашнім соратникам каже: "Товариші, я їхав червоним трамваєм соціалізму до зупинки "Незалежність", але на ній я зійшов ..."
- Хоча ще “вчора” Пілсудському доводилося ховатися під чужим прізвищем, переїжджати з міста до міст навіть прикидатися божевільним, обстоюючи свої погляди. До речі, психічнохворим Пілсудський прикинувся, коли йому загрожували 10 років в'язниці. Він розумів, що якщо туди потрапить, навряд чи повернеться живим. Ось Юзеф Пілсудський і дався взнаки божевільним, щоб його відправили на примусове лікування до Петербурзької лікарні для душевнохворих. Звідки він з легкістю згодом втік.
- Взагалі, Пілсудський - щаслива людина. Про це свідчить наш наступний факт. З 1918 до 1922 року Юзеф Пілсудський очолював Польщу і носив титул “Начальник держави Польської”. А у грудні 1922 року змушений був скласти повноваження глави держави та передати правління першому президенту Польщі Габріелю Нарутовичу. Останній керував країною рівно 5 днів. Габріеля застрелив радикальний націоналіст. На суді вбивця зізнався, що готував кулю для Пілсудського, але той вчасно склав свої повноваження.
- Але як кажуть, “Все, що не робиться – на краще”. Після "Травневого перевороту" у 1926 році влада знову опинилася в руках Пілсудського. Він керував країною аж до смерті.
- Юзеф Пілсудський помер у травні 1935 року від раку. Тіло його поховали у кафедральному соборі Вавеля, у Кракові. А от серце маршала та засновника сучасної Польської держави у 1936 році було поховано у могилі його матерів Вільнюсі (Литва).
