Jaś i Małgosia (Гензель та Гретель) частина 1
Жив на узліссі дрімучого лісу бідний дроворуб; wielki-великий; mieszkać-жити; las-ліс; mieszkać-проживати; (зі своєю дружиною та двома дітьми; żona-дружина; dwojga-двоє; dziecko-дитина; dzieci-діти); chłopczyk nazywał się Jaś (хлопчика звали Гензель; chłopczyk-хлопчик; nazywać-кликати), a dziewczynka Małgosia (а дівчинку – Гретель; dziewczynka-дівчинка). Nie miał co na ząb położyć (фраз. nie mieć co na ząb położyć-нема чого є; ząb-зуб; mieć-мати; położyć-покласти) a pewnego dnia, gdy kraj nawiedziła drożyzna (ось наступила одного разу в тій землі така; -певний; dzień-день; kraj-країна; drożyzna-дороговізна), nie mógł zarobić na chleb powszedni (не було на що йому купити навіть хліба на їжу; moc-могти; zarobić –заробити; chleb-хліб; powszedni-житейський) . Kiedy tak leżał wieczorem w łóżku zastanawiał się nad losem (І ось, надвечір, лежачи в ліжку, задумався він над долею; leżać-лежати; wieczór-вечір; łóżko-ліжко; los-доля), az trosk bok (від занепокоєння перевертався з боку на бік; trosk-турбота), westchnął i powiedział do swojej żony (westchnąć-зітхнути; powiedzieć-сказати; żona-дружина): «Co z nami będzie? (Що ж тепер з нами буде?; być-бути) Jak wykarmimy nasze biedne dzieci (Як нам прогодувати бідних дітей; wykarmić-вигодувати; biedny-бідний; dzieci-діти; dziecko-дитина), kiedy sami nic nie mamy?»( якщо в нас самих нічого немає; вранці відправимо дітей у ліс; jutro-ранок; wczesny-ранній; вогонь) i damy każdemu po kawałku chleba (і дамо кожному по шматку хліба; kawałek-шматок; chleb-хліб). Potem zabierzemy się do roboty (Ми підемо на роботу; zabrać się-прийнятися), a dzieci zostawimy same (а дітей залишимо одних; dzieci-діти; dziecko-дитина). Nie znajdą drogi do domu (Дороги додому вони не знайдуть; znaleźć-знайти), a my będziemy od nich wolni.» (ось ми їх і позбудемося; być-бути; wolny-вільний) «Nie żono,»(Ні, дружина; żona-дружина) powiedział mąż (каже чоловік; powiedzieć-сказати; mąż-чоловік) «nie zrobię tego (цього я не зроблю; robić-робити; ten-цей), bo serce mi peknie z żalu (серце моє лусне від печалі; фраз. лісу не можу; dzieci-діти; dziecko-дитина; las-ліс; zostawić-залишити), щоб wnet rozszarpały je dzikie zwierzęta.» (там нападуть на них дикі звірі і їх розірвуть; rozszarpać-роздерти; zwierzęta-звірі; zwierzę-тварина) – «Ty głupcze,» (Ех, ти, дурень; głupy-дурний) powiedziała (сказала), — «W takim razie we czworo zdechniemy z głodu (Адже інакше ми всі вчотирьом з голоду помремо; czworo-четверо; zdechnąć-здохнути). Możesz zacząć heblować dechy na trumny,» (Можеш почати стругати дошки на труни; móc-мочь; zacząć-почати; heblować-стругати; dechа-дошка; trumna-труна) i nie dawała mu spokoju aż się zgodził (і не він не погодився; dawać-давати; spokój-спокій). «Ciągle żal mi biednych dziatek,» (Шкода мені бідних діток; biedny-бідний; сiągle-безперервно; żałować-жалкувати) rzekł mąż (сказав чоловік).
Dzieci z głodu nie mogły zasnąć (Діти з голоду не могли заснути; dzieci-діти; głod-голод; moc-могти; zasnąć-заснути) i słyszały, co macocha powiedziała do ojca (і чули все, що говорила-y; чути; macocha-мачуха; ojciec-батько). Małgosia wylewała gorzkie łzy (Залилася Гретель гіркими сльозами; wylewać-виливати; gorzki-гіркі; łzy-сльози) i rzekła do Jasia: (і каже Гензелю; rzekać-говорити) «Już po nas.» (Вже по нас) - "Cicho, Małgosiu!, (Тихіше, Гретель) powiedział Jaś, (сказав Гензель) "Coś na to poradzę." (Вже щось придумаю; radzić-радити) A kiedy starzy zasnęli, (І ось коли батьки заснули; starzy-старі; zasnąć-заснути) wstał, założył swój surdut, (він встав, надів свою курточку; wstać-встати; założyć-одягти; surdut-сюртук) otworzył dolne drzwi (відчинив двері в сіни; otworzyć-відкрити; drzwi-двері) i cichaczem wykradł się z domu. (і тихенько вибрався на вулицю; cichaczem-нишком; cicho-тихо) Księżyc świecił jasno, (Яскраво світив місяць; księżyc-місяць; świecić-світити; jasno-ясно), a białe krzemowe kamyczki ; krzemowy-кремовий; (світилися як срібні монети; świecić-світити; pieniążki-гроші; pieniądze-гроші) Jaś schylił się (Гензель нахилився; schylić-схилити) i napchał ich tyle do kieszeni surduta, (і набив ними повний кар-; сюртук) ile wlazło, (скільки влізло) potem wrócił i powiedział do Małgosi (Потім повернувся він додому і говорить Гретель; wrócić-повернутись; powiedzieć-сказати) «Nie martw się droga siostrzyczko (Не турбуйся, дорога сестричка); i spokojnie śpij. (і спокійно спи; spać-спати) Dobry Bóg nas nie opuści.» (Бог нас не залишить; opuśćić-залишити) I położył się z powrotem do swojego łóżka. (І з цими словами він знову ліг у ліжко; położyć się-влечься; łóżko-ліжко) Gdy dzień przemógł noc, (Тільки почало світати; dzień-день; przemóc-подолати; noc-ніч) a słońce jeszcze niew сонце ще не встало; (Вставайте, ледарі! wstawać-вставати) Idziemy do lasu drwa rąbać» (Йдемо в ліс дрова рубати; iść-йти; las-ліс; rąbać-рубати) Potem dała każdemu (Потім дала кожному; każdy-кожний) po kawał по шматочку хліба; kawałek-кусок; не їжте занадто швидко;jeść-є;szybko-швидко) (потім нічого вам не дістанеться; dostać-отримати) Małgosia schowała chleb pod swój fartuch, (Гретель сховала хліб у свій фартух; schować-заховати; fartuch-фартух) bo Jaś w kieszeniach miał kamienie. (Адже Гензель у кишенях були камені; kieszenia-кишеня) A potem wszyscy razem wyruszyli do lasu. (А потім всі разом пішли в ліс; wszyscy-все; las-ліс) Kiedy chwilę już szli, (Пройшли вони трохи; chwila-момент; iść-йти) Jaś stanął cicho (Раптом Гензель зупинився; stać-зупинитися; cicho-тихо ) i obejrzał się za siebie на domek, (озирнувся, подивився на хатинку; obejrzeć-оглянути) a robił tak co chwila. (так він весь час оглядався назад і зупинявся; robić-робити; chwila-хвилина) Ojciec powiedział: (Батько сказав; ojciec-батько; powiedzieć-промовити) ; patrzyć-дивитися) uważaj żebyś nóg nie zgubił.» (Дивися не позіхай, йди швидше; uważać-дивитися; zgubić-втратити) – «Ach, ojcze,» (Ах, батюшка; ojciec-батько) powiedział Jaś, (відповів йому Гензель; powiedzieć-сказати) «Patrzę za moim bia , (я все дивлюся на свою білу кішечку; patrzeć-дивитися; biały-білий; kotek-кішечка) co siedzi na górze, na dachu (що сидить на верху даху; siedzieć-сидіти; góra-верх; dach-дах) i chce mi powiedzieć papa…(ніби хоче сказати мені «прощавай.»; chcieć-хотіти; powiedzieć-сказати) «A żona rzekła: (А мачуха і каже; żona-дружина; rzekać-говорити) «Głupcze, to nie kotek, (Ех , Дурень ти, це зовсім не твоя кішечка; (що на димар світить; komin-димохід; świecić-випромінюватись) Ale Jaś nie rozglądał się za kotkiem, (А Гензель зовсім і не на кішечку дивився; rozglądać się-озиратися; kotek-кішечка) (лише кидав на дорогу блискучі камені з кишені; rzucać-кидати; błyszczący-блискучий; krzemień-кремінь; kieszenia-кишеня)
Kiedy були w środku lasu, (Коли були в самій частіше лісу; być-бути; środek-середина; las-ліс) rzekł ojciec: (батько сказав) «Nazbierajcie, dzieci, drewna! (Ну діти, збирайте тепер хмиз; dzieci-діти; dziecko-дитина; drzewno-дрова; zbierać-збирати) Rozpalimy ogień, (Розведемо багаття; rozpalić-розвести; ogień-вогонь) żebyście nie marzły. (щоб ви не змерзли; marznąć-мерзнути) Jaś i Małgosia razem naznosili chrustu, (Гензель і Гретель зібрали цілу купу хмизу; znosić-виносити; chrust-хмиз) wysoko, że wyglądał ako małagóra. (що виглядала як маленька гора; wyglądać-виглядати; góra-гора) Rozpalono ogień, (Розпалили багаття) a gdy płomienie wystrzeliły naprawdę wysoko, (коли полум'я добре розгорілося; płomienie-полум'я; ona -дружина (в контексті - мачуха) «Połóżcie się przy ogniu, dziateczki, (Ну, дітки, лягайте тепер біля багаття; położyć się-влечься; ogień-вогонь; dziateczki-ласка. дітки; dziecko-дитина) i odpocznijcie sobie my pójdziemy w las rąbać drwa.(відпочиньте як слід, а ми підемо в ліс дрова рубати; odpocząć-відпочити; pójść-піти; las-ліс; rąbać-рубати) A kiedy skończymy, przyjdziemy po was. повернемося назад і візьмемо вас додому, skończyć — закінчити;
Jaś i Małgosia siedzieli przy ogniu, (Сіли Гензель і Гретель біля вогнища; siedzieć-сидіти; ogień-вогонь) a gdy nastało południe zjadło każde swój kawałeczek chleba. (і коли настав полудень, кожен з них з'їв по шматочку хліба; południe-полудень; kawałek-шматок; chleb-хліб) A ponieważ słyszeli uderzenia siekiery, (Вони весь час чули стукіт сокири; ponieważ-тому що; słys; -стукіт; siekiera-сокира) мислили, що ojciec jest blisko. (і думали, що їхній батько десь поблизу; myśleć-думати; ojciec-батько) Ale to nie była siekiera, (Але то була зовсім не сокира; siekiera-сокира) lecz gałąź przywiązana do suchego drzewa, (а чурбана, який прив'язав дроворуб до сухого дерева, gałąź-гілка, przywiązać-прив'язати, suchy-сухий; (і він, розгойдуючись під вітром, стукав об ствол; wiatr-вітер; tłuc-товк) A siedzieli tak długo, (І сиділи вони так довго; siedzieć-сидіти; długo-довго) aż oczy same zamknęły się ze zmeczenia стали у них очі заплющуватися;oczy-очі;oko-око;zamknąć-закрити;změczenie-втома)i zasnęli twardym snem. (і вони міцно заснули; sen-сон; zasnąć-заснути; twardy-твердий). Kiedy się obudzili, (А коли прокинулися; obudzić się-прокинутися) była ciemna noc. (була вже глуха ніч; być-бути; ciemna-темна; noc-ніч). » (Як же нам тепер вибратися з лісу; wyjść-вийти; las-ліс) lecz Jaś pocieszył ją: (Став Гензель її втішати; lecz-но; pocieszyć-втішити) місяць; czekać-очікувати; chwila-миттєвість; (і ми вже знайдемо дорогу; droga-дорога; znaleźć-знайти) wziąć-взяти; ręka-рука) i szedł za krzemieniami, (і пішов від камінця до каменя; iść-йти; krzemień-камінь) które się-світитися; moneta-монета) i wskazywały im drogę.(і вказували дітям шлях-дорогу; wskazywać-вказувати) Szli tak przez całą noc, (Вони йшли всю ніч безперервно; iść-йти; cała-вся; noc-ніч) a gdy dzień już szarzał, znaleźli dom swego ojca (і підійшли на світанку до батьківської хатки; dzień-день; szarzeć-сереть; znaleźć-знайти; swój-свій; ojciec-батько) Zapukali do drzwi, (Вони) двері; niedobry-поганий; dzieciaki-діти) Co tak spałyście w tim lesie? (так довго спали в лісі; spać-спати) Już myśleliśmy, że nigdy nie wrócicie do domu!» (А ми вже думали, що ви назад додому не повернетеся; myśleć-думати; wrócić-повернутись) Lecz ojciec ucieszył się, (Зрадів батько; важко; zacząć-почати; pękać-лопатися) gdy dziatki swe same zostawił w lesie. (що дітей своїх залишив у лісі; dziatki-дітки; zostawić-залишити; las-ліс)
Niedługo potem bieda znów zawitała w ich progi, (Зовсім скоро біда знову прийшла до них у будинок; znów-знову; witać-вітати; próg-поріг) a dzieci słyszały, як matka nocą w łóżku mówiła do o як мачуха вночі, лежачи в ліжку, говорила батькові; dzieci-діти; łóżko-ліжко; mówić-говорити; ojciec-батько) «Znowu wszystko zjedzone. (У нас знову все вже з'їдено; wszystko-все; jeść-є) Mamy tylko pół bochenka chleba, (залишилося тільки половина краюхи хліба; mieć-мати; bochenek-буханка) a potem to już koniec przedstawienia. (видно, нам скоро кінець прийде; potem-потім; koniec-кінець; przedstawieniе-спектакль) Musimy pozbyć się dzieci. (Ми повинні позбавитися дітей; musieć-треба; pozbyć się-позбавитися; dzieci-діти; dziecko-дитина) Zaprowadzimy je jeszcze głębiej w las, (Заведемо їх ще глибше в ліс; zaprowadzić-провести; las-ліс; głęboki-глибокий ) żeby nie mogły znaleźć drogi z powrotem. (щоб не могли знайти дорогу назад; znaleźć-знайти; móc-змогти; z powrotem-назад) Nie ma dla nas innego ratunku. (Немає для нас іншого виходу; inny-другий; ratunek-порятунок) «Mężowi ciężko zrobiło się na sercu i pomyślał: (Тяжко стало на серці у дроворуба і він подумав; mąż-чоловік, чоловік; ciężko-важко; robić-робити; serce-серце; myśleć-думати) «Byłoby lepiej, gdybyś się podzielił ostatnim kęsem z dziećmi.» (Вже краще мені останнім шматком з дітьми поділитися; lepiej-краще; podzielić się-поділитися; kęs-шматок) Ale żona nie chciała niczego słyszeć, (Але дружина і чути про те не хотіла; żona-дружина; słyszeć-чуть go i robiła mu wyrzuty. (стала його лаяти і дорікати; łajać-лаяти; robić wyrzuty-дорікати) Хто mówi A, (Хто говорить А; mówić-говорити) musi powiedzieć B, (повинен сказати B) a ponieważ ustąpił pierwszym razem, (поступився він раз; -тому що; (Довелося йому і тепер погодитися; drugi-другий)
Dzieci jeszcze nie spały (Діти ще не спали; dzieci-діти; spać-спати) i słyszały całą rozmowę. (і чули всю розмову; słyszeć-чути; rozmowa-розмова) Kiedy starzy spali, (І тільки батьки заснули; stary-старий; starzy-літні) wstał Jaś i chciał wyjść, (піднявся Гензель і хотів вийти; chcieć-хотіти; wyjś -вийти) by poszbierać krzemyki як poprzednim razem, (щоб зібрати камінці, як і минулого разу; posbierć-позбирати; poprzedni-попередній) lecz macocha zamknęła drzwi i nie mógł. (але мачуха замкнула двері, і Гензель не зміг вибратися з хатини; macocha-мачуха; zamknąć-замкнути; móc-мочь) Pocieszał jednak siostrzyczkę i mówił: (Він став утішати свою сестрицю і каже; pocieszać-with; -говорити) «Nie płacz, Małgosiu, (Не плач, Гретель; płakać-плакати) i śpij spokojnie. (спи спокійно; spać-спати) Dobry Bóg nam pomoże.» (Господь милосердний нам допоможе; pomagać-допомагати)
Wczesnym rankiem macocha przyszła po dzieci do łóżka. (Рано вранці прийшла мачуха і підняла дітей з ліжка; wzesny-ранній; ranek-ранок; macocha-мачуха; przyjść-прийти; dziecko-дитина; łóżko-ліжко) po kawałeczku chleba, (дала по шматочку хліба; ka; -хліб) jeszcze mniejszym niż poprzednym razem. (він був ще меншим, ніж вперше; mniejszy-менший; poprzedni-попередній) кишеню) często cichutko przystawał i rzucał kawałeczek na ziemię. (все зупинявся і кидав хлібні крихти на землю; często-часто; cichutko-тихонько; cicho-тихо; ziemia-земля). «Jasiu, co tak stajesz i się rozglądasz,» (Що це ти, Гензель, все зупиняєшся та оглядаєшся; stać-стати; rozglądać-розглядати) powiedział ojciec, (сказав батько; ojciec-батько) «idź no przed siebie. (іди своєю дорогою; iść-йти) – «Patrzę za gołąbkiem, co na dachu siedzi i chce mi powiedzieć papa,» (Та це я дивлюся на свого голубка, він сидить він на даху будинку, ніби зі мною прощається; patrzyć-дивитися gołąb-голуб; dach-дах; siedzieć-сидіти; powiedzieć-сказати; papa-поки, прощай) odpowiedział Jaś. (відповів Гензель; powiedzieć-сказати) «Głupcze,» rzekła macocha, (Дурень ти, — сказала мачуха; rzekać-устар.говорити; głupi-дурний; macocha-мачуха) «To nie gołąb tylko poranne słońce, твій, це ранкове сонце, gołąb-голуб; (що блищить на верхівці труби; komin-труба; świecić-світити) A Jaś rzucał i rzucał wciąż swe kawałki na drogę. (А Гензель все кидав і кидав дорогою хлібні крихти; rzucać-кидати; wciąż-постійно; droga-дорога)
Kobieta prowadziła dzieci jeszcze głębiej w las, (Мачуха завела дітей ще глибше в ліс; kobieta-жінка; prowadzić-вісті; las-ліс) gdzie jeszcze nigdy w życiu nie były. (де вони ще в житті не були; życie-життя) Potem znowu zrobili wielkie ognisko, (Розвели знову великий вогнище; zrobić-зробити; ognisko-вогонь) a matka rzekła: (і каже мачуха; matka-мати) «Siedźcietaj, dziateczki, (Діти, сідайте ось тут; siedzieć-сидіти; dziecko-дитина) a kiedy będziecie změczone, (а втомитеся; zmeczony-втомлений) możecie sobie troszkę pospać.( так поспіть маленько; pospać-поспати; móc do lasu drwa rąbać, (ми підемо в ліс дрова рубати; iść-йти; drwa-дрова) a wieczorem, gdy już skończymy, przyjdziemy po was.» (а до вечора, як закінчимо роботу, повернемося сюди і візьмемо вас; wieczór-вечір; skończyć-закінчити;przyjść-прийти) Gdy nastało południe, (Коли настав полудень; południe-полудень) Гретель своїм шматком хліба з Гензелем, podzielić się-поділитися; (адже він весь свій хліб розкришив по дорозі; kawałek-шматок; rzucać-кидати) Potem zasnęli, (Потім вони заснули; zasnąć-заснути) a gdy minął wieczór, (ось уже й вечір пройшов; wieczór-вечір) lecz nikt nie przys do biednych dzieci. (і ніхто за бідними дітьми не приходив; przyjść-прийти; biedny-бідний;dziecko-дитина) Obudziły się dopiero późną nocą, (Прокинулися вони темної ночі; оbudzić się-прокинутися; późny-пізній) a Jaś pociesza і став Гензель втішати сестрицю; (і стануть видно хлібні крихти, що я розкидав; zobaczyć-побачити; okruszek-крихта) One pokażą nam drogą do domu. (Вони вкажуть нам дорогу додому; pokazać-показати; droga-дорога» Kiedy księżyc rozjaśniał, wyruszyli w drogę, (Ось зійшов місяць, і діти вирушили в дорогу; księżyc-місяць) lecz nie znaleźli żadnego не знайшли, znalів-знайти; -птах; las-ліс; (Але вони її не знайшли; znaleźć-знайти) Szli całą noc i dzień od rana do wieczora, (Довелося їм йти цілу ніч і весь день, з ранку і до самого вечора; iść-йти; dzień-день; rano - ранок; nic, (адже у них нічого не було з їжі; mieć-мати) prócz paru jagód. (крім ягід; jagody-ягоди) A ponieważ були tak głodni, (Вони так втомилися; głodny-голодний; być-бути) nogi nie chciały ich nosić. (що ледве-ледве пересували ноги; noga-нога; chcieć-хотіти; nosić-носити) Położyli się więc pod drzewem i zasnęli. (І ось прилягли вони під деревом і заснули; położyć się-прилягти; drzewo-дерево; zasnąć-заснути)
Nastał trzeci ranek po tim, (Настав уже третій ранок з того часу; trzy-три; ranek-ранок) ako opuścili dom ojca. (як покинули вони батьківську хатинку; opuścić-покинути; ojciec-батько) Znowu zaczęli iść, (Пішли вони далі; iść-йти; zacząć-почати) ale zabłąkali się jeszcze głębiej w las. (але зайшли ще глибше в ліс; zabłąkać się-заблудитись; głęboki-глибокий) Gdyby szybko nie znaleźli pomocy, (і якби незабаром не наспіла допомога; szybko-швидко; znaleźć-знайти; pomoc-допомога) musielibyumr би з сил; - білий, ptaszek-птічка) który siedział na gałęzi i tak pięknie śpiewał, (яка сиділа на гілці і так гарно співала; siedzieć-сидіти; gałąź-гілка) że dzieci stanęły i zaczęły go słuchać. (dzieci-діти; dziecko-дитина; słuchać-слухати) Kiedy zaś skończył, (Але раптом пташка замовкла; skończyć-закінчити) rozłożył skrzydła i odfrunął, (полетіла перед ними; rozłożyć-розкинути; dzieci poszły за ним,( а вони пішли за нею слідом; dzieci-діти; dziecko-дитина; pójść-піти) aż trafili do domku, на którego dachu usiadł. (і йшли, доки, нарешті, не дісталися хатинки, де пташка сів на даху; trafić-попастися; dach-дах; usiąść-усістись) Gdy dzieci podeszły bliżej, (Підійшли вони ближче; podejść-підійти; blisko-близько) zobaczyły , że dom zbudowany był z chleba (бачать — зроблена хатинка з хліба; zobaczyć- побачити; zbudowany-побудований; chleb-хліб) a przykryty był plackami, (дах на ній з коржів; przykryć-прикрити; placek-лепешка) okna były z jasnego cukrу. (а віконця всі з прозорого льодяника; okno-вікно; jasny-ясний; cukier-цукор) «Możemy się za to zabrać,» (Ось ми за неї і візьмемося; móc-мочь; zabrać-забрати) rzekł Jaś, (сказав Гензель ) «To bedzie posiłek co się zowie. (І те буде у нас славне частування; być-бути; posiłek-їжа; zowie się-називається) okna, (а ти, Гретель, з'їж, шматочок вікна; móc-мочь; kawałek-голова; okno-вікно) bo słodko smakuje. (він солодкий на смак; słodko-солодко; smakować-покуштувати) «Jaś sięgnął do góry i ułamał sobie ociupinkę z dachu, (Вибрався Гензель на хатинку і відламав шматок даху; sięgnąć-досягти; ułama щоб спробувати, яка вона на смак, zobaczyć-спробувати; (а Гретель підійшла до віконця і почала його гризти; stanąć-постати; szyba-віконце; chrupać-хрустіти) Wtedy cienki głosik zawołał z chałupki:(Раптом почувся зсередини чийсь тоненький голосок; cienki-тоненький; głos-голос; звати)
"Chrup, chrup, kto chrupie Przy mojej chałupie?" (Хруп та хрум все під домом; moja-моя; chałupa-хата) A dzieci odpowiedziały:( Діти відповіли; dzieci-діти; dziecko-дитина; odpowiedzieć-відповісти) «To wiatr, to wiatr, Niebiański dzieciak hula tak» ( гість чудовий, вітер піднебесний!, niebiański-небесний; dzieciak-немовля) (І, не звертаючи уваги, вони продовжували об'їдати будиночок; dawać-давати; zbałamucić-спокусити) Jaś, któremu dach bardzo smakował, (Гензель, якому дуже сподобався дах; dach-дах; bardzo-дуже) urwał sobie sporyka від неї великий шматок, urwać-відірвати; spory-значний; (усівшись біля хатинки, почала їм ласувати; usiąść-усістись; bardzo-дуже; miło-приємно)…
